В Азові його знали як “Сірий”, “Дед”.
В 5 штурмовій бригаді “Міхалич” захищав територіальну цілісність, свободу та незалежність України з 2014 р.
Йому було 62 роки.
Після повномаштабного вторгнення роzzії, закінчивши боротьбу за Київ, не роздумуючи та не вагаючись поїхав на Донбас. В підрозділі 5 штурмової бригади. Одразу на -0… одразу до пекла. Окопи Бахмуту, жорстка штука. В його жилах кров кипіла, його смиливість, незламний дух та волю до перемоги, відчували не тільки побратими! Відчував це і ворог…
на відстані, своїм бісовим нутром. Вони відчували що він їх не боїться та не має жалості до нелюдів, які прийшли знищувати нашу землю.
Він завжди показував, що їх ніхто не боїться. Ніхто не бажає з ними десь розминутися. Ніхто не бажає перемир’я. Ніхто не думає про відступ. Думки тільки щоб ракети не падали на будинки мирних, щоб путінська наволоч не повторила сценарій Бучі, Ірпіня.
Він опинився в повному оточенні ворога, боєзапас закінчився. Працював один кулемет. Йому кричали орки: “Здавайся будеш жити!” Але здаватися ніхто не збирався, була лише жага побільше їх знищити. Він дістав гранату і закрив собою кулеметника, щоб той хоть трохи більше зміг прожити, щоб кулемет не стихав.
Його розстріляли майже в притул.
Вічна пам’ять герою.
Вдома досих пір на нього чекають, діти та онуки.
Він навчив нас багато мудрих речей. Віра, чесність і любов до країни це основна зброя. І це правда.
Також хочу щоб всі розуміли походження та народження цього фонду. Відбувалося це так.
В окопах Бахмуту, після того як ворожа арта стихала, ми оглядали один одного, чи не заділо. Потім пошибки обговорювали як повернемося до сім’ї, як відбудуємо свою Україну! В тих окопах тоді і народилася ідея про благодійний фонд. Саме “Міхалич” був ініціатором цієї ідеї, цього Фонду “Добрий”. Це душа героїчної людини. Сміливої та чесної. Вічна пам’ять тобі! Наш рідний та найкращій…
🇺🇦🇺🇦🇺🇦ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ🇺🇦🇺🇦🇺🇦